Генерал Паттон, Степан Бандера і лейтенант Скубік

 

21 грудня 1945 р. в шпиталі в Гайдельберзі помер генерал Джордж С. Паттон мол. - один з найбільш харизматичних полководців Другої світової війни. Смерть настала внаслідок набряку легень і серцево-судинної недостатності, а причиною цього була автокатастрофа, в яку генерал потрапив 9 грудня, за день до запланованого повернення в США. За наполяганням удови розтин тіла не проводили. Так зробити порадили їй лікарі - мовляв, щоб учасники похорону встигли повернутись додому на Різдво... Поховали Паттона 24 грудня на цвинтарі в Люксембурзі, поруч сотнями могил загиблих вояків 3-ї армії, якою він командував. "Поховайте мене поряд з моїми людьми..." - таке було останнє бажання генерала.

Паттон був відомий своїм рішучим, навіть різким характером і безкомпромісними антирадянськими переконаннями. Дехто в керівництві США навіть побоювався, що Паттон може спровокувати конфлікт з Червоною армією, щоб розпочати війну проти СРСР. Все це викликало різні чутки щодо справжньої причини його смерті. За однією з версій його загибель організувало Бюро спеціальних служб (OSS), попередник ЦРУ. Загалом історія загадкова, і є в ній і український сюжет...

...в червні 1945 р. в штаб-квартирі американської військової контррозвідки (СІС) у Франкфурті йшла рутинна робота з попередження і припинення саботажної та шпигунської діяльності проти американських окупаційних військ. Одним з офіцерів, які тут працювали, був молодий лейтенант Стефан Дж. Скубік - українець за похожденням, випускник університету штату Огайо (раніше він служив у 89-й піхотній дивізії 3-ї армії генерала Паттона). Підрозділ СІС, в якому Скубік служив з лютого 1945 р., діяв досить ефективно - його офіцери провели допити близько 17 тисяч німців, з яких тисяча була заарештована. Скубік же з огляду на знання української та російської мов працював, головно, працював з українцями та росіянами, яких доля закинула в американську зону окупації. Довелось йому спілкуватись і зі Степаном Бандерою. Бандера, разом з генералом Павлом Шандруком, до речі, мав нагоду зустрічатись і з Паттоном - у Пльзені, де знаходився штаб 3-ї армії.

У травні 1945 р., під час однієї з розмов зі Скубіком у Мюнхені Бандера передав важливу інформацію щодо діяльності радянських спецслужб - ті інтенсивно інфільтрували американську зону окупації, користуючись просто злочинною довірою й поступливістю американських візаві. Серед цієї інформації були й дані щодо підготовки замаху на Паттона. Бандера не лише докладно пояснив мотиви радянського керівництва, але й змалював прийоми діяльності радянських спецслужб. На його думку, найбільш ймовірним способом усунення Паттона була ...автомобільна катастрофа! Організатором же замаху, за словами Бандери, є генерал НКВД Алєксандр Давідов.

Розмова змусила Скубіка замислитись. З одного боку, він розумів, що у Бандери є власні підстави ненавидіти росіян. З іншого - досі уся інформація, яку він отримував від очільника ОУН, знаходила підтвердження. Розмови з іншими українськими діячами - генералом Шандруком та професором Романом Смаль-Стоцьким - тільки посилили побоювання Скубіка за долю Паттона. Цю інформацію Скубік виклав у рапорті своєму начальникові - майорові СІС Стоунові. Майор назагал добре ставився до лейтенанта, але в цій ситуації порадив лише триматись подалі від Бандери - "то дуже небезпечна людина!".

Зрештою, рапорт Скубіка потрапив до керівника OSS генерала Вільяма Донована, який перебував тоді в Німеччині. Викликавши до себе Скубіка, Донован вилаяв лейтенанта і наказав йому негайно заарештувати Бандеру. Але СІС не підпорядковувалась OSS, а Скубік був достатньо нахабний, щоб відмовитись виконувати цей наказ. Мотиви поведінки Донована були незрозумілими для Скубіка - звісно, він не міг знати про тісну співпрацю OSS і НКВД. Донован захоплювався "ефективністю" діяльності НКВД і намагався переймати досвід совєтів, а Рузвельт і його лівацьке прокомуністичне оточення всіляко цьому сприяли. Невдовзі Скубік зміг наочно переконатись у цій співпраці - двічі він заарештовував радянських шпигунів, і двічі їх звільняли за вказівкою OSS...

Тим часом до Скубіка продовжувала надходити інформація про те, що росіяни планують замах на Паттона. За кілька тижнів до автокатастрофи Скубіка знову викликали до Донована - і той знову наказав заарештувати українських інформаторів... Чи було простим збігом обставин те, що Паттона саме в цей час зняли з посад командувача 3-ї армії і проконсула Баварії та позбавили особистої охорони? 

Скубік не полишав свого наміру розібратись в ситуації. Події прискорив випадок. Один зі співробітників Скубіка - водій Шьонштейн - виявився подвійним агентом. Агенти Скубіка бачили його у штаб-квартирі Давідова, яка знаходилась у Франкфурті. Переслідуючи Шьонштейна, Скубік потрапив до цієї штаб-квартири і домігся аудієнції у Давідова. Нахабний лейтенант вимагав видачі Шьонштейна, оскільки бачив, як той в'їжджав на парковку. Зрештою, там лишався і автомобіль - досить примітний "хорьх", який ніби-то раніше належав Герінгу. Давідов заперечував. Раптом Скубік різко змінив тему розмови, запитавши - чи в курсі Давідов, що його підлеглі готують замах на Паттона? Хоч генерал і намагався зберегти самовладання, було видно, що питання його рознервувало. Він відповів: чого б це мав готувати замах на генерала союзницької армії, товариша по зброї? Після цього Давідов швиденько згорнув розмову, погодившись видати Шьонштейна - за умови, що "хорьха" залишить собі. Скубік з Шьонштейном безперешкодно залишили радянське шпигунське кубло.

Після повернення Скубік підготував черговий рапорт - на цей раз про зустріч з Давідовим. Давідов же звернувся зі скаргою на Скубіка безпосередньо до Донована. Нахабного лейтенанта заарештували, але невдовзі звільнили, усунувши, однак, від справ. Донован вимагав розжалувати Скубіка у рядові за несубординацію - але цього не зробили. Після смерті Паттона Скубік намагався добитись, щоб його допустили до розслідування, але натомість лейтенанта відправили в США і невдовзі звільнили в запас. В 1947 р. Скубік отримав пропозицію повернутись на службу - йому обіцяли звання капітана і призначення на посаду в Німеччині. Однак випадкова зустріч у Вашингтоні з колишнім начальником, майором Стоуном, змусила відмовитись від цього - Стоун попередив, що Скубік перебуває в небезпеці через свої дії і знання у справі Паттона. Кілька років Скубік перебував у США на напівлегальному становищі, часто змінюючи місце проживання. З 50-х років був активістом Республіканської партії.

Стефан Скубік і президент Рональд Рейган

Помер він у 1996 р., а за три роки до смерті описав ці події у книжці "Вбивство генерала Паттона, 21 грудня 1945 р.".

Рапорти Скубіка про зустрічі з Бандерою, Шандруком, Смаль-Стоцьким і Давідовим знайшов в Національному архіві США, в течці NW 26959-CIC Роберт К. Вілкокс. Виявилось, що кілька сторінок з цих рапортів замінені чистими аркушами паперу з написом: "замінені цілком таємні документи"...

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818