Мисливці Італійської соціальної республіки

Пілот 4-ї мисливської ескадрильї ANR біля свого "мессершмітта"

 

Серед усіх видів збройних сил Італії саме у повітряних силах найсильнішими були симпатії до Муссоліні – адже авіація завжди користувалась особливою симпатією і увагою диктатора. Тому багато авіаторів залишилися вірними дуче і після капітуляції, продовживши службу в лавах ANR – Aeronautica Nazionale Repubblicana, тобто ПС Італійської соціальної республіки.

 

Дуже вдалим пропагандистським ходом стало призначення на посаду заступника держсекретаря міністерства авіації в уряді Італійської соціальної республіки підполковника Ернесто Ботто – відомого льотчика-мисливця, прозваного «Gamba di ferro» - «Залізна нога» (Ботто втратив ногу ще під час війни в Іспанії і літав з протезом). 12 жовтня 1943 року він видав прокламацію, що містила заклик до колег вступати на службу в ANR. Прислухавшись до цього заклику, на аеродроми Північної Італії прибули десятки пілотів, що дозволило приступити до формування авіачастин. Насамперед формувалися мисливські підрозділи – адже завдання забезпечення ППО в умовах наростаючої переваги противника в повітрі стояло дуже гостро.

«Фіати» G.55 ескадрильї «Монтефуско». Турин, березень 1944 р.

 

Однією з перших наприкінці 1943 року сформували запасну мисливську ескадрилью «Монтефуско». Дислокована на аеродромі Венаріа Реале під Турином частина отримала на озброєння літаки «Маккі» МС.205 «Вельтро» та «Фіат» G.55 «Чентауро». Підкреслимо, що в цьому випадку йдеться саме про централізоване формування частини – відповідно до планів командування ANR. Справа в тому, що в перші дні після капітуляції спонтанно виникла ціла низка частин, згодом включених до складу ПС Італійської соціальної республіки, а потім розформованих для укомплектування інших підрозділів. Так, наприклад, у Флоренції було створено 101-шу мисливську групу. На початку 1944 року її перевели в Мірафіорі на околицях Турина. У квітні більшість особового складу групи на чолі з її командиром майором Мішелі відбула до Німеччини для перенавчання на Bf 109, а після повернення ці пілоти були направлені в інші частини.

 

Перша група

 

Першою по-справжньому бойовою частиною ANR стала 1-ша мисливська група, сформована 15 листопада 1943 року в Лонаті Поццоло. Очолив частину майор Луїджі Боргоньо, а її першим озброєнням стали два десятки МС.205. Ці машини після капітуляції Італії стали німецькими трофеями і навіть встигли послужити у групі II/JG 77, але потім повернули колишнім господарям. Група складалася з трьох ескадрилей, які, крім номерів, отримали назви на честь героїв-авіаторів: «Ларісмонт», «Гуїдо Бобба» та «Данте Оскаро». Проте найпопулярнішими були неофіційні назви, похідні від емблем. 1-шу ескадрилью (як і групу в цілому) іменували «Ассо ді Бастоні» («Трефовий туз»), 2-гу – «Веспа Аррабіата» («Розлючена оса»), 3-тю – «Арчієре» («Лучник») ). У грудні 1-шу групу передислокували в Ланьяско, але в бій не поспішали вводити – італійські пілоти повинні були освоїти тактику мисливців люфтваффе, в тісному контакті з якими вони мали діяти надалі.

 

Перші бойові вильоти 1-ї групи відбулися 3 січня 1944 року, коли на перехоплення американських бомбардувальників В-17, які супроводжувались мисливцями Р-38, піднялися десять МС.205. Підсумком стали три збиті «Літаючі фортеці», записані на рахунок капітана Вісконті, лейтенанта Лугарі та старшого сержанта Кускуни. З 12 по 24 січня групу поступово передислокували на аеродром Кампоформідо біля Удіне. 28 січня 13 «маккі» перехопили з'єднання американських бомбардувальників, збивши два з них. А в останній день січня пілоти групи збили ще два бомбардувальники В-24 і три мисливці супроводу Р-47 «Тандерболт», заплативши за це двома збитими МС.205. Часом траплялися й зовсім прикрі втрати: 23 лютого літак майора Боргоньо помилково обстріляли «месершмітти» люфтваффе. Пілот врятувався з парашутом, але зазнав травм. Новим командиром 1-ї групи став Адріано Вісконті, підвищений у званні до майора.

 

Нові частини

 

Наприкінці лютого 1944 року у Брессо почалося формування 2-ї мисливської групи ANR. Основу її склали пілоти, які до капітуляції літали на Bf 109G в 3-й і 150-й групах. Очолив частину підполковник Віцото, але незабаром його змінив підполковник Алессандріні. До складу групи увійшли 4-та ескадрилья «Гігі Канеппелле» (неофіційне прізвисько – «Гігі Тре Осеї», тобто «Гігі Три пташки», відповідно до особистої емблеми Канеппелле), 5-та «Нікола Магальді» (вона ж – «Д'яволі Россі», тобто «Червоні дияволи») і 6-та «Джанні Граффер» (вона ж – «Гамба ді Ферро»). На початку березня 2-га група отримала 40 новеньких «Фіатів» G.55 і приступила до тренувальних польотів.

«Фіат» G.55 зі складу 2-ї мисливської групи

 

У першій половині серпня 1944 року почалося формування 3-ї мисливської групи ANR, яка отримала назву «Франческо Баракка» (7-ма, 8-ма та 9-та АЕ). Спочатку вся її матчастина складалася з пара старих МС.202. Передбачалося, що 3-тя група отримає літаки з 1-ї – після запланованого переозброєння останньої на «месершмітти». Але на той час бойова діяльність ANR виявилася паралізованою через спробу німецького командування включити італійські авіачастини до складу люфтваффе. У серпні розпочалася операція «Фенікс», під час якої німецькі частини зайняли аеродроми, де дислокувалися частини ANR. Особовому складу останніх було запропоновано вступити до лав «Італійського легіону люфтваффе». Реакція італійців на пропозицію була різко негативною: особовий склад 1-ї групи приготувався знищити свої літаки, а командир 2-ї групи, пригрозивши відкрити вогонь, змусив частини вермахту залишити аеродром. Зрештою вдалося відновити статус-кво, але німці забрали у 2-ї групи її «месершмітти». У результаті, жодна мисливська частина ANR вже не мала сучасної бойової техніки.

 

Гаряча весна 1944-го

 

18 березня союзники здійснили масовані нальоти аеродромами в області Фріулі, де, зокрема, дислокувалася 1-ша мисливська група. Поряд із мисливцями люфтваффе на перехоплення піднялися і три десятки МС.205, пілоти яких збили чотири В-24 і три «Лайтнінги». Власні втрати становили дві машини. На аеродромі Удіне було знищено ще два «Вельтро», а 12 літаків отримали пошкодження. Протягом наступного тижня 1-ша група збила 10 ворожих літаків, втративши два свої. Кульмінація настала 29 березня, коли практично одночасно на перехоплення піднялися всі три мисливські частини ANR. 1-ша група відправила в бій 20 МС.205, які вступили в бій із трьома десятками «Лайтнінгів». Один ворожий мисливець був збитий, ще чотири машини записали на рахунок групи з позначкою «ймовірно», але пара «Вельтро» не повернулася на свій аеродром. Зі складу запасної групи «Монтефуско», розгорнутої на базі однойменної ескадрильї, шість G.55 змогли збити два «Ліберейтори» і ще два пошкодити, але було втрачено і два «фіати». Без втрат обійшовся виліт для четвірки G.55 із 2-ї групи, але й перемог вони не здобули.

 

Квітень став періодом важких боїв для 1-ї групи. Її мисливці неодноразово піднімалися на перехоплення ворожих літаків над Фріулі, Хорватією та південною Австрією. Збили чотири бомбардувальники та чотири мисливці, але й власні втрати були відчутні – п'ять МС.205. А під кінець місяця, 29 квітня, повторилася історія з майором Боргоньо – «месершмітти» з JG 77 атакували літаки 1-ї групи, прийнявши їх за американські «Мустанги». Два МС.205 було збито, їхні пілоти загинули.

 

30 квітня нарешті відкрила бойовий рахунок 2-га група, яка підняла того дня 20 «фіатів» на перехоплення американських бомбардувальників. Вони зуміли збити одного В-24, але й один G.55 догоряв на землі. У травні інтенсивність боїв у повітрі зросла. 1-ша група до середини місяця 18 разів вилітала на перехоплення, збивши чотири бомбардувальники, два Р-51 та одного Р-38. Свої втрати становили три літаки. 12 травня два МС.205 були знищені на аеродромі Реджіа Еміліа в результаті атаки мисливців-бомбардувальників Р-38, а через два дні при повторному нальоті ще шість машин отримали важкі пошкодження. У результаті 1-шу групу довелося вивести з боїв. У червні вона отримала G.55 з 2-ї групи, останню, у свою чергу, переозброїли німецьким «секонд-хендом» - Bf 109G, переданими німецькими групами I/JG 53 і II/JG 77.

 

Літні бої

 

Переозброєна «фіатами» 1-ша група повернулася в стрій на початку червня 1944 року. З 4 по 20 червня її літаки дев'ять разів вилітали на бойові завдання. Баланс втрат виявився зовсім не на користь мисливців: ціною втрати чотирьох G.55 та одного МС.205 вдалося збити лише два В-24. Важкі бої та втрати зумовили падіння бойового духу пілотів – з кожним днем дедалі менше льотчиків були здатні вести бій. Довелося навіть розформувати одну з ескадрилей 1-ї групи, а її особовий склад передати до запасної групи «Монтефуско».

 

24 червня, завершивши освоєння «месершміттів», у бій вступила 2-я група (власне, Bf 109G вистачило лише на дві її ескадрильї, третя продовжувала літати на «фіатах»). Першого ж дня було збито два Р-47 зі складу французької винищувальної групи «Дофіне».

 

Протягом липня-серпня 1-ша група збила три Р-47 та одного «Спітфайра», але при цьому втратила 11 МС.205 та сім пілотів. Результати бойової діяльності 2-ї групи за той же період були набагато кращими: при порівнянних з 1-ю втратах (10 Bf 109G і два G.55) її пілоти змогли збити 24 ворожі літаки. Серед них – 10 бомбардувальників А-20, три В-24, а також 11 мисливців (шість Р-47, чотири «Спітфайри» та один Р-38).

Підготовка до вильоту "мессершмітта" Адріано Вісконті

 

Агонія

 

У вересні особовий склад 1-ї та 3-ї груп відбув до Німеччини для освоєння літаків Bf 109G. 18 пілотів під командуванням Джузеппе Робете відібрали для переучування на ракетні перехоплювачі «Мессершмітт» Ме 163А «Комет». Вони проходили планерну підготовку в Шпроттау, ймовірно, також здійснювали безмоторні польоти на Ме 163В, але до польотів з включенням РРД приступити не встигли.

 

2-га група наприкінці вересня 1944 року знову отримала «месершмітти» Bf 109G. 19 жовтня вона відновила бойові дії, збивши вісім бомбардувальників В-26 «Марудер» ціною втрати одного мисливця. У боях 4 і 16 листопада було збито ще 16 ворожих літаків (7 В-17, 5 В-26 і по два Р-47 і Р-51), втративши чотири Bf 109G. Але 17 і 22 листопада аеродроми Геді, Віллафранка та Авіано, де базувалися ескадрильї групи, зазнали нальотів американської авіації. На землі було знищено сім «месершмітів».

Bf 109G-6 5-ї ескадрильї. Віллафранка, січень 1945 р.

 

У грудні погодні умови на італійському фронті різко погіршилися і авіація обох сторін знизила свою активність. Протягом місяця 2-га група провела лише три повітряні бою, збивши п'ять бомбардувальників В-25, три «Мустанги» та одного «Спітфайра». Власні втрати у повітрі становили лише один літак, але ще 14 Bf 109 було знищено на аеродромі під час нальоту «Тандерболтів». У січні 1945 р. до Італії повернулася 1-ша група з 52 новими мисливцями Bf 109G-10. Але погода не покращилась, і в січні мисливці ANR не здійснили жодного бойового вильоту. Лише у лютому бойову роботу вдалося відновити. Цього місяця 2-га група у чотирьох боях збила 10 В-25 та одного «Спітфайра», втративши шість «месершміттів». 3 березня група провела останній великий бій – 22 Bf 109G атакували бойовий порядок бомбардувальників В-26 3-го південноафриканського крила, збивши вісім літаків ціною втрати двох своїх. З середини місяця головним завданням групи стало забезпечення бойового застосування трьох нових німецьких реактивних розвідників Ar 234. Італійські мисливці прикривали ці літаки на зльоті та посадці. Для підвищення спроможностей групи німці передали їй ще 13 Bf 109G.

 

14 березня відновила бойові дії 1-ша група. У запеклій сутичці з американськими «Тандерболтами» було збито три «месершмітти», а ще три розбилися при вимушеній посадці. Єдину перемогу італійців записав на свій рахунок майор Вісконті. 23 березня знову на перехоплення піднялися літаки 2-ї групи, які збили три В-25 і одного Р-47. Але 2 квітня, при спробі атакувати ворожі бомбардувальники, що йшли до перевалу Бреммер, 2-га група зазнала справжнього розгрому. Мисливці супроводу Р-47 збили 14 «месершмітів», загинуло сім пілотів. Незважаючи на величезну чисельну перевагу противника, 2-га група в цьому бою таки записала на свій рахунок одного В-25 і чотири Р-47.

Зліт по тривозі мисливців Bf 109G-14AS 3-ї ескадрильї. Лонате Поццоло, березень 1945 р.

 

19 квітня літаки ANR провели останні повітряні бої. Мисливці 1-ї групи збили одного В-24, втративши один «Месершмітт». Менше пощастило 2-й групі, яка встряла в бій з «Мустангами» і втратила «всуху» п'ять літаків.

 

24 квітня 26 Bf 109 2-ї групи на аеродромі Оріа аль Севіо були повернуті німцям. 22 літаки 1-ї групи 27 квітня були знищені особовим складом на аеродромі Мальпенса. 3-тя група, яка так і не завершила навчання в Німеччині, в останній тиждень квітня була розформована, а її особовий склад отримав розпорядження власними силами евакуюватися на батьківщину. Останнім акордом стала страта майора Вісконті та ще кількох авіаторів італійськими партизанами...

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

 

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818