Друга світова війна в Європі

  Місяці два тому я розповідав про епіциклоїд – проєкт «машини для знищення фортець» створений львівським інженером Семчишиним в часи Першої світової війни. Сьогодні ж – про проєкт ще одного львів’янина, Станіслава Лема. Так-так – того самого!   Інформацію про цей проєкт відкопав в московському архіві широко відомий у вузьких колах запорєбріковий дослідник Юрій Пашолок. Базується вона на доповідній записці, причому ілюстрованій, яку Станіслав Лем відправив до наркомату оборонної промисловості срср 14 жовтня 1944 р. – вже після того, як радянські війська вибили німців зі Львова. Документ цей містить цілу низку пропозицій, одна з яких – це ескіз надважкого танка.   «Це танк, ескіз якого я маю, має довжину 10 метрів, шириною понад 4 метрів для того, щоб мати можливість вільно рухатися місцевістю, спирається на чотири незалежні гусеничні візки, які здатні відхилятися незалежно, завдяки чому може долати ( до певної міри) протитанкові рови, вали, мури тощо.   Танк, який можна бу

"Аерокобри" 10-ї групи в польоті Сьогодні виповнюється чергова річниця оголошення Італією війни Німеччині. Тож є нагода розповісти про тих італійських авіаторів-мисливців, які воювали на боці антигітлерівської коаліції.   Як відомо, Італія капітулювала перед союзниками 8 вересня 1943 р. Звістка про капітуляцію викликала негайну реакцію німецької влади – вермахт почав реалізацію заздалегідь підготовленого плану окупації країни. Італійські частини подекуди чинили опір, але здебільшого були без проблем роззброєні. Король і уряд Італії встигли залишити Рим і переїхати на південь до міста Пескара, яке стало тимчасовою столицею країни. Італія виявилася розділеною лінією фронту, що проходить приблизно лише на рівні Неаполя, дві частини – північну, окуповану Німеччиною, і південну, яка під контролем союзників. 13 жовтня 1943 р. уряд маршала Бадольо оголосив війну Німеччині. Таким чином країна перейшла на бік антигітлерівської коаліції. У боях проти вчорашнього союзника взяла учас

  Підготовка до вильоту "Авенджера" на палубі авіаносця "Ілластрієс"  Друга світова війна вимагала граничного напруження всіх зусиль і ресурсів Британської імперії, зокрема й Королівських ВМС. Зусилля флоту сконцентрувалися на головних театрах бойових дій – Атлантичному і Середземноморському. Далекий Схід розглядався як другорядний ТВД – просто у британців не вистачало сил для нього. Однак до 1944 р. стратегічна обстановка серйозно змінилася. Було цілком очевидно, що поразка Німеччини є питанням часу, а в середині 1944 р., після висадки союзників у Франції, значно знизилася загроза з боку німецьких підводних сил. У зв'язку з цим британське військово-політичне керівництво ухвалило рішення про посилення Східного флоту, який діяв в Індійському океані. А 22 листопада 1944 р. на його основі було сформовано Британський Тихоокеанський флот (БТФ). Очолив його адмірал сер Брюс Фрейзер.   Прем'єр-міністр В. Черчилль наполягав на безпосередній участі БТФ у бойових