"Базуки" на морі

 

Установка Мк 13 на торпедному катері РТ 354

Невдовзі після появи «базуки» нова зброя привернула увагу військових моряків. Зрозуміло, для боїв у відкритому морі вона не надавалася, але могла виявитися корисною під час прибережних операцій — боротьби з «москітним флотом» противника або вогневої підтримки десантів. Коли на початку 1944 року розроблявся проєкт переобладнання морських мисливців РС на канонерські човни типу PGM, до складу їхнього озброєння, крім солідного набору гармат і кулеметів (76-мм гармата, одна 40-мм та шість 20-мм автоматичних гармат, а також пара великокаліберних кулеметів), включили і морський варіант «базуки», що отримала позначення Mk 13. Остання являла собою дещо модифіковану палубну установку-триногу Mk 19, яка спочатку призначалася для 7,62-мм кулемета. На неї було змонтовано шість стволів РПГ M1 (по три з правого та лівого боків). Наведення здійснювалося вручну. Установка (в незарядженому стані) важила близько 80 кг.

Канонерський човен PGM 9. У кормовій частині видно установку Mk 13

Установка Mk 13 пройшла випробування на канонерці PGM 9 — першому кораблі серії, що вступив до строю 1 липня 1944 року. Результати виявилися розчаровуючими: для боротьби з ворожими катерами краще підходили автоматичні гармати, а для вогневої підтримки десанту бажаними були б ракети з потужнішими бойовими частинами. У підсумку всі наступні канонерки цього типу вступали до строю без «базук».

Американці також експериментували з установкою гранатометів на торпедних катерах. Зокрема, установку Mk 13 отримав катер РТ 354 (типу «80-футовий ELCO»), що входив до складу 25-ї ескадри торпедних катерів. Це з’єднання, яке діяло біля берегів Нової Гвінеї, вело боротьбу з малими японськими катерами й баржами, ураження яких торпедами було складним через їхню мілку осадку. Виявилося, що дерев’яним корпусам цих цілей кумулятивні гранати «базук» завдають порівняно незначних ушкоджень, і моряки віддали перевагу 114-мм та 127-мм некерованим ракетам із потужнішими фугасними бойовими частинами.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783 

Ось, до речі, свіженьке поповнення черги на прочитання:



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

80 років тому: найбільша танкова битва в районі Броди-Дубно-Луцьк

Зображення
80 років тому, наприкінці червня 1941 року, у трикутнику Броди-Дубно-Луцьк відбулася найбільша танкова битва. Тривалий час радянська історіографія твердила, що найбільша танкова битва Другої світової війни сталася під Прохоровкою у липні 1943 року. Але зараз навіть адепти радянської версії «Великої вітчизняної війни» визнають, що найбільша танкова битва все-таки сталася наприкінці червня 1941-го на межі Галичини і Волині. Тут зійшлося близько 3 тисячі радянських танків проти понад 700 німецьких. Червона армія мала доволі значну перевагу в танках – десь учетверо більше, ніж у Вермахту – та попри це програла. Як і чому так сталося? Про це в ефірі «Історичної Свободи» розповів історик Андрій Харук, який спеціалізується на дослідженні військової техніки. – У цій битві СРСР мав десь вчетверо більше танків, ніж Німеччина. Але тут треба говорити не лише про кількісні, а й про якісні параметри. Бо «танком» називають доволі різні машини. Танк – як боксер: може бути двометровий і 100-кілограмови...
Докладніше

Генерал Паттон, Степан Бандера і лейтенант Скубік

Зображення
  21 грудня 1945 р. в шпиталі в Гайдельберзі помер генерал Джордж С. Паттон мол. - один з найбільш харизматичних полководців Другої світової війни. Смерть настала внаслідок набряку легень і серцево-судинної недостатності, а причиною цього була автокатастрофа, в яку генерал потрапив 9 грудня, за день до запланованого повернення в США. За наполяганням удови розтин тіла не проводили. Так зробити порадили їй лікарі - мовляв, щоб учасники похорону встигли повернутись додому на Різдво... Поховали Паттона 24 грудня на цвинтарі в Люксембурзі, поруч сотнями могил загиблих вояків 3-ї армії, якою він командував. "Поховайте мене поряд з моїми людьми..." - таке було останнє бажання генерала. Паттон був відомий своїм рішучим, навіть різким характером і безкомпромісними антирадянськими переконаннями. Дехто в керівництві США навіть побоювався, що Паттон може спровокувати конфлікт з Червоною армією, щоб розпочати війну проти СРСР. Все це викликало різні чутки щодо справжньої причини його смер...
Докладніше

Словаки під Липовцем: липень 1941-го

Зображення
Словацька піхота в атаці. Один із серії постановочних знімків, зроблених за кілька днів після боїв за Липовец ь   Словацька Рухома бригада, що формувалася буквально на марші (про процес формування, склад і озброєння бригади я писав тут ), до третьої декади липня 1941 року, нарешті, «наростила м'язи», що дозволяло сподіватись на успішне її застосування на фронті. Така нагода трапилася біля подільського містечка Липовець. Та підсумки бою 22-23 липня 1941 були розчаровуючими.   21 липня 1941 року словацька Рухома бригада отримала наказ від командира німецького 49-го гірського корпусу вирушити в район Липовець-Іллінці (приблизно за 40-50 км на південний схід від Вінниці) щоб перегородити частинам червоної армії шляхи відходу на південь та південний схід. Штаб Рухомої бригади. Другий ліворуч сидить полковник Пілфоусек. Полковник Дубравець, представник президента Словацької республіки при бригаді (сидить другий праворуч) розмовляє з командиром 11-го артполку майором Калло (сид...
Докладніше