Rosie the Rocketeer
Створений як легкий протитанковий засіб піхоти, РПГ «базука» завдяки своїй простоті й ефективності став джерелом натхнення для різноманітних самодіяльних і професійних конструкторів. Запропоновані ними сфери застосування часом були доволі далекими від початкового задуму Леслі Скіннера, який навряд чи міг уявити, що його дітищем озброюватимуть не лише піхотинців, а й катери та навіть літаки.
Під
час Другої світової війни кожна дивізія армії США мала у своєму складі власні
авіаційні підрозділи. Підпорядковані дивізійній
артилерії, вони призначалися передусім для коригування артилерійського вогню.
На озброєнні військової авіації перебували легкомоторні літаки різних типів,
найпоширенішим серед яких був «Пайпер» L-4 «Грассгоппер» – мілітаризований варіант цивільного аероплана J3 «Каб». Цей обтягнутий полотном мініатюрний підкосний високоплан
оснащувався чотирициліндровим двигуном потужністю всього 65 к.с. «Грассгоппер»
мав чудові злітно-посадкові характеристики – він міг базуватися буквально на
клаптику землі, проте вантажопідйомності ледь вистачало, щоби підняти в повітря
двох членів екіпажу та радіостанцію. Озброєння на L-4 спочатку не передбачалося. Але, як відомо, для військової винахідливості
перепон не існує. Ще під час боїв в Італії 1943 року екіпажі «Грассгопперів»
іноді брали на борт кілька ручних гранат, аби за нагоди скинути їх на голови
противника. У Франції ж 1944 року ідея озброєння літаків-коригувальників
перейшла на вищий рівень.
Невдовзі після висадки у Франції один з армійських пілотів — майор Чарльз
Карпентер — загорівся ідеєю перетворити свого «Грассгоппера» на літаючого
винищувача танків. Діставши пів дюжини гранатометів M1, він встановив їх на
підкрильних підкосах літака L-4H — по три з кожного боку фюзеляжу. Оскільки
гранатомети мали електричний спуск з живленням від батарей, для організації
дистанційного керування (з кабіни пілота) знадобилося лише кілька дротів і
перемикачів. Для полегшення літака Карпентер відмовився від «непотрібного
баласту» — радіостанції та другого члена екіпажу.
Під час кількох пробних вильотів майор переконався в працездатності всієї
конструкції. Його зоряна година настала 20 вересня 1944 року, коли німці
розпочали контрнаступ поблизу Арранкура. Основного удару завдавала 111-та
танкова бригада, озброєна «Пантерами». Удар припав по бойових порядках
американської 4-ї танкової дивізії. Зазвичай у таких умовах виручала мисливсько-бомбардувальна
авіація, але вона не змогла прийти на допомогу через густу хмарність і туман.
Карпентер під час свого першого вильоту також не зміг виявити противника. Але
коли туман розсіявся, хоробрий майор здійснив ще три бойові вильоти, випустивши
загалом 16 гранат. Йому вдалося підбити дві «Пантери» та вивести з ладу ще
кілька броньованих цілей. Вважається, що саме рішучі дії Карпентера дозволили
стримати просування противника. 21 вересня, коли погода покращилася, німецький
наступ остаточно зірвали систематичні атаки «Тандерболтів».
Успіхи Карпентера не залишилися непоміченими органами пропаганди. Статті
про «Чарлі-базуку» і його літак, що отримав прізвисько «Роузі-ракетниця» (Rosie
the Rocketeer), з’явилися в провідних американських газетах. Звідки таке
прізвисько? Звісно, з відомого плакату про «Роузі-клепальницю» (Rosie the Riveter)!
На початку 1945 року Карпентер звільнився зі служби за станом здоров’я і
повернувся до викладання історії, маючи на своєму рахунку шість підтверджених
знищених танків і бронемашин.
Варто зазначити, що Чарльз Карпентер був далеко не єдиним, і навіть не
першим пілотом «Грассгоппера», який озброїв свій літак «базуками», але саме він
став найвідомішим серед них. Та подальшого розвитку
досліди Карпентера і його колег не набули, оскільки встановлення озброєння на
легкі літаки суперечило основній функції армійської авіації – коригуванню
артилерійського вогню.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Коментарі
Дописати коментар