Партизанська броня: Semovente L40 da 47/32

 Кілька років тому опублікував статтю про найменшу італійську САУ Semovente L40 da 47/32 - 47-мм протитанкову гармату на шасі легкого танка L6/40. А зараз натрапив на кілька фото і дрібку інформації про такі САУ, затрофеєні югославськими партизанами.


На Балкани Semovente L40 da 47/32 потрапили вже як німецькі Sturmgeschütz L6. Трофеями німців стали близько 90 таких самохідок, а ще 120 (74 лінійних, 36 машин командирів взводів і 10 - командирів рот) виготовили за німецьким замовленням на рубежі 1943/44 рр. Зрозуміло, як повноцінні бойові машини Sturmgeschütz L6 вже не могли використовуватись, натомість цілком надавались для того, щоб ганятись за партизанами. 62 САУ німці передали Хорватії, решту ж потрапили в поліцейські частини і війська СС на Балканах. Станом на 31 грудня 1944 р. на Балканах знаходилось 42 Sturmgeschütz L6 (в тому числі 25 справних), а в інших формуваннях (поліцейських) - ще 31 самохідка цього типу.

Наприкінці війни кілька Sturmgeschütz L6 були затрофеєні партизанами. Назагал інформація про них досить скупа, бо в партизанських докуменнтах усю трофейну бронетехніку здебільшого називали просто "танками", не розрізняючи типи. Та все ж кілька фото дозволяють чітко ідентифікувати саме Sturmgeschütz L6.

Ось цей знімок, зроблений в березні 1945 р., демонструє нам Sturmgeschütz L6, додатково озброєний кулеметом "Фіат-Ревеллі" мод. 14/35 (штатно такі САУ кулеметного озброєння не мали, але для протипартизанських операцій чи супроводу колонн воно було вкрай бажаним). САУ стала трофеєм 1-ї партизанської танкової бригади тітовської Народно-визвольної армії Югославії (НВАЮ) під час визволення Мостара. Основу озброєння бригади становили передані британцями легкі танки "Стюарт" (вони стоять в колонні перед трофеєм).


А ця  Sturmgeschütz L6 була затрофеєна на початку 1945 р. на півночі Югославії. САУ теж має додатковий кулемет - цього разу арійський MG34.


Це фото зроблене в Любляні в червні 1945 р. На платформах ешелону поряд з іншими трофеями є й дві Sturmgeschütz L6 (причому передня - у командирському варіанті). На борту однієї з них намальований югославський прапор. Приблизно це виглядало так:



 

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Генерал Паттон, Степан Бандера і лейтенант Скубік

Зображення
  21 грудня 1945 р. в шпиталі в Гайдельберзі помер генерал Джордж С. Паттон мол. - один з найбільш харизматичних полководців Другої світової війни. Смерть настала внаслідок набряку легень і серцево-судинної недостатності, а причиною цього була автокатастрофа, в яку генерал потрапив 9 грудня, за день до запланованого повернення в США. За наполяганням удови розтин тіла не проводили. Так зробити порадили їй лікарі - мовляв, щоб учасники похорону встигли повернутись додому на Різдво... Поховали Паттона 24 грудня на цвинтарі в Люксембурзі, поруч сотнями могил загиблих вояків 3-ї армії, якою він командував. "Поховайте мене поряд з моїми людьми..." - таке було останнє бажання генерала. Паттон був відомий своїм рішучим, навіть різким характером і безкомпромісними антирадянськими переконаннями. Дехто в керівництві США навіть побоювався, що Паттон може спровокувати конфлікт з Червоною армією, щоб розпочати війну проти СРСР. Все це викликало різні чутки щодо справжньої причини його смер...
Докладніше

Фінські "надувні" бункери

Зображення
Восени 1941 р. Фінляндія почала спорудження на відвойованому у совєтів Карельськиму перешийку укріплених ліній VT i VKT (доти старої лінії Маннергейма лежали в руїнах, і в переважній більшості до вжитку не надавались). Шукаючи спосіб швидкого спорудження укриттів, фіни звернулись до американського досвіду - там при зведенні цивільних бомбосховищ застосовувався "балонний" метод, коли внутрішню опалубку утворювала надувна куля. Упродовж 1942 р. фіни опрацювали власну технологію спорудження "надувних" бункерів. Спочатку викопувався котлован діаметром 5,5 м, бетонувалась підлога і встановлювались нижні секції зовнішньої опалубки. Всередину помішалась гумова куля діаметром 3 м, яку напомповували повітрям.  Надуту кулю накривали тканиною і вкладали арматурою. В'язка арматури закінчена, зведений поміст, на який заїжджає бетонярка. До речі, сама бетонярка цікава - на танковому (?) шасі. Бетонуємо. Добре видно конструкцію верхньої частини зовнішньої опалуб...
Докладніше

Танк Станіслава Лема

Зображення
  Місяці два тому я розповідав про епіциклоїд – проєкт «машини для знищення фортець» створений львівським інженером Семчишиним в часи Першої світової війни. Сьогодні ж – про проєкт ще одного львів’янина, Станіслава Лема. Так-так – того самого!   Інформацію про цей проєкт відкопав в московському архіві широко відомий у вузьких колах запорєбріковий дослідник Юрій Пашолок. Базується вона на доповідній записці, причому ілюстрованій, яку Станіслав Лем відправив до наркомату оборонної промисловості срср 14 жовтня 1944 р. – вже після того, як радянські війська вибили німців зі Львова. Документ цей містить цілу низку пропозицій, одна з яких – це ескіз надважкого танка.   «Це танк, ескіз якого я маю, має довжину 10 метрів, шириною понад 4 метрів для того, щоб мати можливість вільно рухатися місцевістю, спирається на чотири незалежні гусеничні візки, які здатні відхилятися незалежно, завдяки чому може долати ( до певної міри) протитанкові рови, вали, мури тощо.   ...
Докладніше