Спираючись на власні сили: угорський важкий танк Tas

 

Макет танка "Тош"

Напередодні та в роки Другої світової війни Угорщина ціною чималих зусиль створила власну танкову промисловість. І якщо легкий танк «Толді» та важкий «Туран» являли собою розвиток зарубіжних проектів, то важка машина «Тош» мала стати оригінальною конструкцією. Мала — але не встигла…

 

До 1943 року командування армії Угорщини стала цілком очевидною катастрофічна відсталість танків, що були на озброєнні. Середній танк «Туран» в обох варіантах (як 40М «Туран I» з 40-мм гарматою, так і 41М «Туран II» з короткоствольною 75-мм гарматою) був безсилий проти радянських Т-34, не кажучи вже про важкі танки. Шукаючи сучасніші бойові машини, угорці звернулися до німецького союзника з проханням передати ліцензію на виробництво танка PzKpfw IV (у варіанті з довгоствольною 75-мм гарматою) або PzKpfw V. Але німці відмовили — їхні фахівці вирішили, що угорська промисловість не спроможна випускати такі складні зразки. «Доведеться викручуватися самотужки...» - вирішили в міністерстві оборони Угорщини.

 

З опорою на власні сили

 

У квітні 1943 року міністерство оборони Угорщини ініціювало двоетапну програму відновлення свого танкового парку. На першому етапі передбачалося створення танка 43М «Туран III» - модифікації «Турана», озброєної довгоствольною 75-мм гарматою. Але цей танк мав стати лише перехідним етапом до нової бойової машини — танку 44М «Тош» (Tas). Назва ця пов'язувалася з давньою історією угорців — Тош був одним із легендарних вождів семи угорських племен у ІХ столітті. Класифікація також мала свої національні особливості: «Тош» вважався важким танком, хоча за масогабаритними характеристиками він відповідав швидше середнім танкам Німеччини, СРСР і західних союзників. Справа в тому, що в Угорщині основним критерієм класифікації танків була не їхня маса, а калібр основного озброєння. Танки з гаматами калібром 75 мм і вище вважалися важкими (відповідно, у цю категорію потрапляли навіть «Туран II» і «Туран III»). Створення танка «Тош» у квітні 1943 року доручили фірмі «Манфред Вейсс». Проект був підготовлений у дуже стислий термін — креслення для виготовлення прототипів були готові вже у серпні 1943 року.

 

Реконструкція корпусу "Тоша"

Загальне компонування та конструкція «Тоша» формувалася під сильним впливом німецької «Пантери». У принципі, це й не дивно — група офіцерів угорського Військово-технічного інституту на початку 1943 року мала змогу ознайомитись із цим танком на Куммерсдорфському полігоні. Форма зварного корпусу майже повторювала «пантерівську», за винятком передньої частини. Остання складалася з похилої центральної плити та двох скошених бічних плит – «щік». Товщина броні в лобовій проекції становила від 75 до 120 мм, по бортах та в кормі – 50 мм.

Схема бронювання корпусу "Тоша"

 

Якщо вигляд корпусу «Тоша» можна реконструювати за наявними кресленнями, малюнків башти не збереглося. Єдиним джерелом інформації є фотографії заводського макета танка в масштабі 1:10, виявлені у чеському архіві у 1990-ті роки. Судячи з них, восьмигранна башта мала широку гарматну маску (яка перекривала майже всю площу лобової проекції башти) і за своєю формою дуже нагадувала «пантерівську». Товщина броні стінок башти складала 100 мм.

Реконструкція зовнішнього вигляду "Тоша"

 

Компонування танка (із заднім розташуванням двигуна і переднім – трансмісії) також було типово «німецьким». А ось ходова частина була оригінальною, хоч і розробленою «за мотивами» чехословацького танка PzKpfw 38(t). На один борт вона складалася з ведучого колеса переднього розташування, направляючого – заднього, шести опорних котків, зблокованих попарно (підвіска – на листових ресорах, з гасниками коливань) і п'яти підтримуючих роликів, що підтримують. Така конструкція виявилася значно легшою від застосованої на «Пантері» ходової частини системи Кнікампа.

 

Лінійні розміри «Тоша» були дещо меншими, ніж «Пантери». Екіпаж складався з п'яти осіб: механіка-водія та радиста у відділенні управління, командира, навідника та заряджального – у башті.

 

Силова установка та озброєння

 

У цих сферах проєктувальникам танка «Тош» доводилося йти на компроміс між своїми бажаннями та реальними можливостями промисловості. На початку розробки передбачалося силами фірми «Манфред Вейсс» створити для танка 12-циліндровий V-подібний бензиновий мотор потужністю 700 к.с. Але незабаром стало зрозуміло, що вкластися в необхідні терміни в цьому випадку ніяк не вдасться. Тому довелося вдатися до імпровізації, спроєктувавши спарену установку моторів V-8H (восьмициліндрових V-подібних, рідинного охолодження), які випускались заводом «Манфред Вейсс» для танків «Туран» і САУ «Зриньї». У терміни уклалися, але програли у потужності: «дуплет» видавав лише 520 л.с. Для 37-тонної машини цього було замало.

Макет танка "Тош"

 

Як основне озброєння спочатку вибрали 80-мм зенітну гармату 29/44М зі стволом завдовжки 58 калібрів. Вона була розроблена фірмою DIMÁVAG на базі зенітки 29/38М, що, своєю чергою, була розвитком «Бофорса». Прототип 29/44М був готовий у жовтні 1943 року, однак перші ж стрільби виявили низку серйозних недоліків. Доведення гармати затягувалося, і її серійне виробництво очікувалось не раніше літа 1944 року. Компромісом стало застосування 75-мм гармати 43М (довжина ствола 43 калібри), яка призначалася для танка 43М «Туран III» та самохідки 44М «Зриньї I». Гармата це ще не вийшло зі стадії прототипу і існувала лише у двох зразках, встановлених на прототипах «Турану III» та «Зриньї I». Допоміжне озброєння складалося з двох 8-мм кулеметів «Гебауер» 34/40АМ, один з яких був спарений зі зброєю, а другий повинен був встановлюватися в лобовому листі корпусу. Однак на макеті танка курсовий кулемет був відсутній.

 

Прототипи

 

Незабаром після того, як проєкт танка «Тош» був схвалений військовими, фірма «Манфред Вейсс» отримала замовлення на виготовлення двох прототипів – «сталевого» (з корпусом з м'якої сталі) і «остаточного», з корпусом та баштою з броньової сталі. Складання «сталевого» прототипу розпочалося у травні 1944 року. До кінця червня завершився монтаж корпусу, шасі та силової установки. Окремо велося складання башти та виготовлення вузлів для «остаточного» прототипу, але 75-мм гармати все ще не було. Але 27 липня 1944 року масну крапку в історії «Тоша» поставила американська авіація, яка вщент розбомбила завод «Манфред Вейсс» на острові Чепель. Прототип танка був похований під руїнами головного складального цеху і остаточно знищений пожежею. В серпні 1944 року «Манфред Вейсс» передала всю документацію по танку «Тош» фірмі «Ганц», частина виробничих потужностей якої вціліла. Однак наступні події — вступ Червоної Армії на територію Угорщини і переворот у цій країні в жовтні 1944 року — не залишили жодних шансів на продовження реалізації проєкту.

 

У різних публікаціях зустрічається інформація про нібито створювану на базі танка «Тош» самохідку «Тош рохамльовег» (Tas rohamlöveg – буквально «Тош штурмова гармата»). Машина, що нагадувала «Ягдпантеру», повинна була озброюватися довгоствольною гарматою німецького виробництва — 75-мм KwK 42 або 88-мм KwK 43. Довгий час єдиним джерелом інформації про «Тош рохальмовег» залишалися дослідження Пала Корбалі — сина головного конструктора . На його думку, другий прототип «Тоша» насправді був (або мав стати) прототипом самохідки. Однак подальші архівні пошуки, зроблені вже у 2000-ні роки, дозволили чітко встановити: велося виготовлення двох прототипів саме танка. Самохідка ж, якщо й існувала, то лише у начерках.

Так могли б виглядати серійні танки "Тош"

 

Танк «Тош» є гарним прикладом спроби створення конкурентоспроможної конструкції в країні, яка не мала власної школи танкобудування. Його вигляд визначили дві основні тенденції: копіювання зарубіжного досвіду (в даному випадку, німецького) та неминучі компроміси між вимогами замовника та можливостями промисловості. Наскільки вдалим виявився б результат реалізації такого підходу — важко сказати, адже навіть прототип «Тоша» так і не вийшов на випробування. Безперечно одне: у тих умовах він був єдиним можливим способом отримати сучасну бойову машину.

 

Розрахункові характеристики танка «Тош»

 

Бойова маса, т	36,6
Екіпаж, чол	5
Довжина по корпусу, мм	6430
Ширина, мм	3150
Висота, мм	2700
Товщина броні, мм	20-120
Озброєння	75-мм гармата 43М, 1(2?) 8-мм кулемети 34/40АМ
Потужність двигунів, к.с.	2х260
Швидкість по шоссе, км/год	45

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818