Друга світова війна в Європі

Специфікою французької армії міжвоєнного періоду була відсутність у її складі танкових військ як окремого роду. Свої танкові частини і з'єднання мали піхота і кавалерія - навіть типи танків у них були різними. Незважаючи на наполягання окремих ентузіастів (насамперед Шарля де Голля), воєнна доктрина Франції назагал не передбачала формування великих танкових з'єднань (рівня дивізії чи корпусу), оскільки основою її була стаціонарна оборона укріплених позиції лінії Мажино. Та все ж спроби створення маневрених моторизованих з'єднань робились. Першою стала кавалерія. В липні 1935 р. 4-та кавалерійська дивізія була реорганізована в 1-шу легку механізовану дивізію ( 1 re  division légère mécanique ). Її оргструктура спочатку включала два танкових полки, об'єднаних в 1-шу бригаду, два двобатальйонних драгунських моторизованих полки (d ragons portés) у 2-й бригаді, 6-й полк кірасирів (розвідувальний) з двома ескадронами бронеавтомобілів і двома - мотоциклістів і 74-й моторизов

У 1933 р. в Польщі провели дослідні навчання з моторизації піхоти. Використовувались вантажівки Ursus, а також штатне озброєння піхотних частин. За основу взяли імпровізований батальйон у дуже полегшеному вигляді: одна стрілецька рота, одна кулеметна рота і управління. Всього - 481 чол. (16 старшин, 86 підстаршин і 381 рядовий) і 41 автомобіль (у т.ч. 38 вантажівок). Максимальне навантаження на "Урсус" становило 1500-1600 кг (приймаючи масу бійця зі спорядженням 85 кг). Головними завданнями моторизованого батальйону, який мав стати частиною панцирно-моторної групи, вважались: - утримання території, зайнятої танковими частинами, до підходу основних сил; - сковування дій противника для забезпечення свободи маневру решті сил панцирно-моторної групи; - очищення території, зайнятої танковими частинами; - взаємодія з розвідкою, захоплення переправ. Для перевезення взводу піхоти (1 старшина, 67 підстаршин і рядових) потрібно було чотири автомобілі. Три з них перевозили не