До питання про "другий фронт"

 

Радянська історіографія, а слідом за нею й російські "борцуни" проти "фальсифікації історії" намагаються усіляко применшити роль союзників по антигітлерівській коаліції. Традиційно вони підкреслюють - мовляв, Великобританія та США "по-справжньому" почали воювати лише 6 червня 1944 р., коли почалась висадка в Нормандії. Саме ця дата й вважається датою відкриття "другого фронту". Але чи відповідає це дійсності? Спробуємо розібратись.

5 липня 1943 р. почалась одна з вирішальних операцій на радянсько-німецькому фронті - Курська битва. А вже за чотири дні союзники почали висадку на Сицилії. Оскільки ситуація на Півдні Європи була напруженою, то ще до Курської битви німці змушені були скерувати до Італії дві панцирні дивізії (16-ту і "Герман Герінг") і дві панцергренадерські (15-ту і 90-ту). Невдовзі їх посилили 3-тя і 29-та панцергренадерські дивізії. Додатково 1-ша панцирна дивізія вирушила до Греції. Таким чином, вісім панцирних і моторизованх з'єднань вермахту були сковані діями союзників за тисячі кілометрів від Курська.

1 вересня 1943 р. стратегічні резерви Німеччини складалися з шести панцирних дивізій - 1-ї, 16-ї, 24-ї, 26-ї, "Герман Герінг", а також виведеної з України дивізії СС "Лейбштандарт СС Адольф Гітлер" (не рахуючи 14-ї і 25-ї панцирних дивізій, які проходили бойове злагодження у Франції). Але вільно розпоряджатись ними німецьке командування вже не могло. 3 вересня почалась висадка союзників на Апеннінському півострові. Італія капітулювала, й усі шість танкових дивізій стратегічного резерву довелось використати для роззброєння італійських військ. Загалом для цього німцям довелось використати 40 дивізій - 17 в Італії, 4 в Південній Франції і 19 на Балканах. А тепер уявімо: командувач групи армій "Південь" Еріх фон Манштейн отримує кільканадцять свіжих з'єднань... Напевно, йому не довелося б скомандувати відступ за Дніпро - відступ, який став початком краху Східного фронту. Тож насправді "другий фронт" був відкритий задовго до Нормандії...