Друга світова війна в Європі

  Колона легких танків "Толді" Участь Угорщини в агресії проти Югославії навесні 1941року остаточно визначила позицію країни як союзниці нацистської Німеччини. Незважаючи на це, ідею агресії проти совдєпії угорське військово-політичне керівництво зустріло без особливого ентузіазму. Угорщина, на відміну від Румунії та Словаччини, вступила у війну з СРСР не 22 червня 1941 року, а на кілька днів пізніше.   Своєрідним тригером, який мав підштовхнути угорське керівництво, став візит начальника німецького генштабу генерала Франца Гальдера. 19 червня 1941 року його літак, який повертався з Бухареста, здійснив посадку на будапештському аеродромі Матьяшфельд. Тут відбулися переговори з угорськими штабістами, яким Гальдер виклав позицію німецького керівництва: у майбутній війні з СРСР угорська ділянка кордону є дуже вразливою, і у разі нейтралітету Угорщини не виключається можливість використання її території червоною армією для удару у фланг вермахту. Треба сказати, що Угорщина д...

Словацька піхота в атаці. Один із серії постановочних знімків, зроблених за кілька днів після боїв за Липовец ь   Словацька Рухома бригада, що формувалася буквально на марші (про процес формування, склад і озброєння бригади я писав тут ), до третьої декади липня 1941 року, нарешті, «наростила м'язи», що дозволяло сподіватись на успішне її застосування на фронті. Така нагода трапилася біля подільського містечка Липовець. Та підсумки бою 22-23 липня 1941 були розчаровуючими.   21 липня 1941 року словацька Рухома бригада отримала наказ від командира німецького 49-го гірського корпусу вирушити в район Липовець-Іллінці (приблизно за 40-50 км на південний схід від Вінниці) щоб перегородити частинам червоної армії шляхи відходу на південь та південний схід. Штаб Рухомої бригади. Другий ліворуч сидить полковник Пілфоусек. Полковник Дубравець, представник президента Словацької республіки при бригаді (сидить другий праворуч) розмовляє з командиром 11-го артполку майором Калло (сид...

  Ось таке цікаве фото мережа принесла. Ні, я, звичайно, знав, що німці ставили свої 3.7 cm Pak на "шнауцери" - тим більше, що ці легкі автомобілі ("Крупп" L2H43 i L2H143) були штатними тягачами таких протитанкових гармат. Однак здебільшого ці гармати монтували на неброньовані шасі - ось як на цьому фото: Тут же ми бачимо напівброньований варіант - з захищеними двигуном і кабіною. Почав копати глибше - і знайшов ще кілька знімків, на яких видно деталі конструкції: Як бачимо, конструкція досить примітивна - броня захищає двигун і кабіну тільки спереду і згори, боки відкриті. При цьому конструктори-самоучки заморочились з улаштуванням оглядових лючків.  Але повернімось до фото у заголовку. На ньому поруч з імпровізованим винищувачем танків - палаючий радянський БТ-7. Пишуть, що фото зроблене "на Львіському напрямі" влітку 1941 р. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9 П...

  Словацький танк LT-38, знищений вогнем 45-мм гармат. 27 червня 1941 р. Вступ Словаччини у війну проти совдєпії був вчинком, який не піддається раціональному поясненню. На відміну від Румунії та Фінляндії, Словаччина не мала територіальних претензій до СРСР. Мотивами участі у війні виступала «вірність союзницькому обов'язку» та ідеологія боротьби проти безбожного комунізму.   Психологічна підготовка населення Словаччини до війни розпочалася навесні 1941 року – із нападом Німеччини на Югославію та Грецію. На всій території країни було запроваджено режим світломаскування, зенітні частини приведені у бойову готовність, почалося поспішне будівництво бомбосховищ. Ці заходи пояснювалися можливістю бомбардування Словаччини югославської чи британської авіації. У травні 1941 року на територію країни було введено німецький гірський корпус (дві дивізії), що розквартирувався в районі Прешова. На початку червня це з'єднання передислокувалося далі на схід. Приводилася у бойову готовніс...