Про дії польських панцирних підрозділів на західноукраїнських землях у вересні 1939 р.

Конспект статті М. Зєльонки (WiT Historia 6/2017)


81-й панцирний дивізіон (армія «Поможе») 8 вересня прибув до Варшави, 9-13 за маршрутом Гавролін-Трува-Влодав-Холм був виведений до Луцька з п’ятьма танкетками ТК-3 і двома автопанцирниками wz. 34. Планувалось переозброєння його на «французьку техніку», але це була утопія. Увечері 13 вересня до Луцька з Любліна прибув 21-й панцирний дивізіон, який вже не мавне мав жодної бойової машини. 14 вересня з недобитків цих дивізіонів сформували імпровізовану розвідувальну роту майора Глінського (командира 21-го дивізіону). Її бронетехніка включала дві ТК-3 (ще три не вдалось відремонтувати) і два автопанцирники wz. 34. Рота вислала автопанцирники для розвідки районів Володимира-Волинського і Горохова, куди підходили після переправи через Західний Буг німецьк патрулі. 17 вересня рештки 21-го дивізіону разом з частиною групи генерала Скуратовича вирушили до кордону з Угорщиною, а рештки 81-го дивізіону влились до збірного загону №2, після чого потрапили до радянського полону.

11 вересня в Бресті із залишків 2-го батальйону легких танків сформували окрему роту легких танків для Головної квартири Начельного Водза. Командував нею капітан Гайденко (Hajdenko). Рота мала 16 танків 7ТР, але два з них довелось «канібалізувати» на запчастини. Після ремонту матчастини рота 14 вересня вирушила до Володимира-Волинського, де тоді перебувала Головна квартира.

13 вересня 92-га окрема рота розвідувальних танків вирушила через Хелмно-Ковель-Луцьк на Кременець. Але фактично це був лише технічно-господарський взвод – останні свої танкетки рота закопала біля села Колаче через неможливість їхнього буксирування.

Вранці 10 вересня на лінію Сяну відступила 10-та кавалерійська (моторизована) бригада полковника Мачека, яка на той час мала з панцирних частин лише 101-шу роту розвідувальних танків. Бригада перейшла в підпорядкування армії «Малопольська». 11 вересня 101-ша рота як авангард бригади прибула до Немирова і вирушила далі до Яворова. Тут внаслідок повітряного нальоту вона втратила одну TKS і відступила в ліс.

Вранці 12 вересня 101-ша рота провела розвідку в напрямку Краковця і в районі Яворова. Одни з її взводів розгромив невелику німецьку колону ціною пошкодження однієї TKS. Ввечері рота знову сховалась у лісі коло Яворова.

13 вересня 10-та бригада вирушила до лісів між Жовквою і Куликовим. По дорозі її наздогнав загубленй ескадрон розвідувальних танків з розвідувального дивізіону бригади. Свої останні TKF він передав 101-й роті, яка подорозі мусила залишити дві пошкоджені TKS.

14 вересня 101-шу роту скерували до Сопошина для розвідки шляху прориву 10-ї бргади до Львова. З району Збоїща її обстріляли німецькі зенітки. Того ж дня до полковника Мачека прибув командир 21-го танкового батальойону (танки R35), який доповів, що його танки в Дубні очікують повантаження на ешелон з наказом прибути до Сопошина для підтримки 10-ї бригади (яка на той момент мала лише 10 танкеток).

15 вересня 101-ша рота підтримувала загін підполковника Мощенського, який по обіді атакував Збоїща, але безуспішно. 16 вересня 101-ша рота разом з бригадою знову атакувала з району Грибовичів; на цей раз вдалось здобути Збоїща і Михайлівщизу ціною втрати однієї танкетки. Вранці 17 вересня почався бій за висоту 324, якою вдалось оволодіти після полудня. 10-та бригада мала відкритий шлях до Львова, але отримала наказ вирушити до Галича для посилення «румунського передмостя». Вона рухалась двома колонами зі взводами танкеток на чолі через Бібрку і Перемишляни і прибула до Галича 18 вересня, зупинившись у навколишніх лісах. Тут довелось знищити три несправні танкетки. Після полудня бригада отримала наказ перейти кордон з Угорщиною і вирушила в напрямку Надвірної. По дорозі поблизу Станіслава до бригади приєднались три танки R35 з 21-го батальйону. Переночувавши в околицях Ворохти, бригада вранці 19 вересня перейшла кордон на Татарському перевалі. На той момент у 10-й бригаді було близько 100 офіцерів, 2000 солдат, 15 танкеток і три танки.

21-й танковий батальйон вранці 15 вересня розвантажився на станції в Радивилові, звідки мав вирушити до 10-ї бригади, але за наказом Начельного водза змінив маршрут до «румунського передмостя». Після полудня він вирушив до Золочева, а згодом – до Станіславова. Вранці 16 вересня батальйон зупинився в Бережанах, а вночі вирушив через Підгайці і Монастрирсько. Вранці 17 вересня він затримався в лісі Кубльовце, а в полудень вирушив до Коломиї. Частина офіцерів збунтувалась, вимагаючи йти на допомогу Львову, але командир 21-го батальйону майор Луцький наполіг на виконанні наказу. Технічно-господарська рота виділила шість резервних R35 для підтримки станіславської роти Народної оборони, яка охороняла міст через Дністер під Нижньовим. Вранці 18 вересня ці танки прорвались через Коломию і зрештою чотири з них перетнули румунський кордон у Святині. Основні сили 21-го батальйону 18 вересня вийшли до кордону в Кутах. Тут кілька підстаршин-авіаторів намагались переконати танкістів повернути бойові машини проти ворога, але майор Луцький упорався і з цим «бунтом». Після полудня 21-й батальйон з 34 танками R35 перейшов кордон.

14 вересня в Ківерцях, в казармах 12-го панцирного батальйону, почалось формування півроти легких танків. Вона складалась з двух піввзводів і мала п’ять танків R35 і Н35. Спочатку планувалось включити її до роти капітана Гліньского, але 16 вересня півроту передали групі «Дубно», доручивши охорону автомобільних колон. 17 вересня через Горохів і Радехів піврота вирушила в напрямку до Львова. 19 вересня 1-й піввзвод зі взводом кавалерії очистив Красне від українських націоналістів. 20 вересня підрозділ зіткнувся з радянськими танками, які знищили один R35, а ще один довелось кинути через аварію. 21 вересня піврота обороняла Кам’янку Струмилову (знищений один німецький танк і пошкоджено два ціною втрати одного свого), 22-го – прикривала артилерію, яка рухалась на Великі Мости. 23 вересня група «Дубно» рушила до Рави-Руської, а танки разом з іншими механічними транспортними засобами – на Белжець і Унів. 24 і 25 вересня були втрачені останні танки.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Фінські "надувні" бункери

Цікаве фото: танк "Підкарпатський партизан"

Словацька Rychla divizia у 1941 році